Відкрита наука базується на повазі до академічних свобод і прав людини, а також сприяє забезпеченню високої якості досліджень за допомогою об’єднання різноманітних джерел знань і надання вільного доступу до методів досліджень та наукових результатів, що створює умови для їх ретельного аналізу й перевірки з використанням прозорих процедур.

Як глобальне суспільне благо, відкрита наука має належати й приносити користь усьому людству. З цією метою наукові знання мають знаходитися у відкритому доступі, а наукові досягнення бути частиною суспільного надбання. Наукова практика повинна бути інклюзивною, стійкою й справедливою, зокрема щодо можливостей для отримання наукової освіти та розвитку потенціалу.

Відкрита наука повинна відігравати важливу роль у забезпеченні рівних можливостей для дослідників із розвинутих країн і країн, що розвиваються, створюючи умови для справедливого й взаємовигідного обміну науковими ресурсами та результатами, а також умови для рівного доступу до наукових знань як тих, хто їх створює, так і тих, хто ними користується, незалежно від місцезнаходження, національності, раси, віку, статі, доходу, соціально-економічних умов, кар’єрного рівня, мови, релігії, інвалідності, міграційного статусу чи будь-яких інших підстав.

Відкрита наука повинна охоплювати різноманітні знання, практики, методи й процедури роботи, мови, результати та теми досліджень, що підтримують потреби і епістемічний плюралізм наукової спільноти загалом, різних дослідницьких колективів та окремих науковців, а також громадськості й носіїв знань за межами традиційного наукового співтовариства, включно з представниками корінних народів і місцевими громадами, а також соціальними суб’єктами з різних країн та регіонів за потреби.

Відкритість варто заохочувати на всіх етапах наукової діяльності з метою посилення надійності й точності наукових результатів, посилення впливу науки на суспільство та підвищення спроможності суспільства вирішувати складні взаємопов’язані завдання. Підвищення відкритості приводить до посилення прозорості й довіри до наукової інформації, а також зміцнює фундаментальні основи науки як окремої форми знання, що ґрунтується на доказах і перевіряється за допомогою співвіднесення з реальністю, логічного аналізу та експертного контролю.

Усі науковці, інші суб’єкти відкритої науки й зацікавлені сторони, незалежно від місця проживання, національності, раси, віку, статі, доходу, соціально-економічних умов, рівня кар’єри, дисципліни, мови, релігії, інвалідності, етнічної приналежності, міграційного статусу чи будь-яких інших підстав, мають право на рівні можливості, щоб отримати доступ до відкритої науки, зробити свій внесок та отримати користь.

Підвищення відкритості призводить до посилення відповідальності всіх суб’єктів, які залучені до відкритої науки. Відповідальність, як і звітність перед громадськістю, своєчасне виявлення конфліктів інтересів і можливих соціальних та екологічних наслідків наукової діяльності, інтелектуальна чесність та повага до етичних принципів і особливостей досліджень, має стати основою для належного управління відкритою наукою.

Співпраця на всіх етапах наукової діяльності, поза межами географічних, мовних, поколіннєвих і ресурсних відмінностей, має стати нормою. Міждисциплінарна співпраця має сприяти повноцінній і ефективній участі представників громадськості, а також включенню знань маргіналізованих спільнот для вирішення соціально значущих проблем.

Наявність різноманітних наукових систем, суб’єктів і ресурсів, а також стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій виключають можливість застосування універсальних підходів до інструментів та практик відкритої науки й спонукають установи заохочувати різні способи розвитку відкритої науки та форми її реалізації, дотримуючись вищезазначених основних цінностей і максимально враховуючи інші принципи відкритої науки.

Забезпеченню максимальної ефективності й дієвості відкритої науки сприяють стійкі довгострокові методи роботи, послуги, інфраструктура та моделі фінансування, що дозволяють забезпечити рівноправну участь науковців із менш привілейованих установ і країн. Об’єкти інфраструктури відкритої науки мають функціонувати й фінансуватися переважно на некомерційній основі, спираючись на довгострокову концепцію, що вдосконалює практику відкритої науки та забезпечує постійний і необмежений доступ для всіх охочих. 

Сукупність практик, що застосовуються для організації безперешкодного й оперативного доступу до наукових результатів і науково-технічної інформації за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

Відкритий доступ може бути застосований до всіх форм публікації наукових результатів, включаючи рецензовані та нерецензовані статті, матеріали конференцій, тези, розділи книг, монографії тощо. Відкритий означає, що будь-хто може вільно отримувати доступ, використовувати, змінювати, розповсюджувати, передавати та демонструвати роботу, що є у відкритому доступі, а також робити та поширювати похідні від неї роботи на будь-якому цифровому носії з будь-якою метою, за умови належного позначення авторства. Така відкритість не впливає на свободу автора вибирати, де публікувати наукові результати, або право не публікувати їх. Існують два основних способи зробити публікації відкритими:

• самоархівування через репозитарій
• публікація в журналі відкритого доступу на умовах вільних ліцензій.

Інституційний репозитарій КПІ ім. Ігоря Сікорського (ELAKPI)

Відповідають принципам належного управління дослідницькими даними FAIR, можуть бути повністю відкритими, щоб будь-хто міг вільно їх використовувати, змінювати і ділитися ними для будь-яких цілей. Принципи FAIR (Findability, Accessibility, Interoperability, Reusability) передбачають:

• забезпечення багаторазового використання дослідницьких даних
• зїх доступність
• здатність до взаємодії з різними типами даних (інтероперабельність)
• здійснення оперативного пошуку необхідної інформації.

Разом з тим, FAIR не обов’язково означає «відкриті». Дані досліджень, що фінансуються державою, мають бути максимально відкритими, наскільки це можливо, та закритими, наскільки це необхідно.

Відкриті дослідницькі дані

Управління дослідницькими даними

Є загальним терміном для різних альтернативних методів рецензування, що роблять класичне рецензування більш прозорим і підзвітним (Open Peer Review).

Існують три найпоширеніші типи відкритого рецензування.

• неанонімність (відкриті ідентичності): автори та рецензенти знають один одного, імена рецензентів вказуються на рецензіях
• відкриті звіти: звіти про рецензії публікуються разом із відповідною статтею (замість того, щоб залишатися конфіденційними)
• відкрита участь: розширення спільноти (не лише запрошені рецензенти), учасники якої можуть зробити свій внесок у процес рецензування

Це матеріали для навчання, викладання та дослідницької діяльності в будь-якому форматі та середовищі.

Відкрите освітнє середовище та контент створюють умови для розвитку нових модей навчання, підтримують доступність освіти та забезпечують можливості для навчання протягом життя.

Університети в усьому світі підтримують викладачів у прийнятті й адаптації методів викладання та навчання через відкриту освіту. Підтримка включає навчання та консультації щодо використання інструментів та інфраструктури для обміну чи повторного використання навчальних матеріалів, використання та створення відкритих освітніх ресурсів.

Відкриті освітні ресурси.

Це програмне забезпечення з відкритим вихідним кодом. Створення програмного забезпечення, вихідний код якого доступний для перегляду, використання, розвитку іншими дослідниками, – один із напрямів відкритої науки. Зокрема, для репозитарію, відкритого видавництва використовується програмне забезпечення з відкритим вихідним кодом.

Переваги відкритого програмного забезпечення:

• дозволяє заощаджувати кошти;
• дає можливість вивчати, як воно працює;
• дозволяє уникати використання неліцензійного програмного забезпечення.

Це активне залучення до наукових досліджень добровольців-аматорів та непрофесійних науковців. Такий підхід дає можливість використовувати великі та різноманітні набори даних, що зібрані громадянами, з використанням їх досвіду і знання. Для університетів громадянська наука дає змогу посилити їхню взаємодію із суспільством.

Конкретними прикладами залучення суспільства до розробки питань дослідження, його проведення та поширення наукових результатів є:

• громадянська наука, в якій громадяни беруть активну участь у зборі даних для наукових досліджень (наприклад, Національний перепис садівництва)
• краудсорсинг, коли громадяни залучаються до обробки даних досліджень (наприклад, через Zooniverse).